Східна Європа — це принаймні 13 країн: Хорватія, Боснія і Герцеговина, Сербія, Чехія, Словаччина, Румунія, Польща, Молдова, Угорщина, Болгарія, Словенія, Білорусь і Україна. Деякі джерела зараховують до списку ще й Грузію, Вірменію, Азербайджан, частково Казахстан, Литву, Естонію, Латвію і навіть Фінляндію. Загалом і в цілому, у світі відсутній однозначний консенсус, що вважати «Східною Європою», оскільки погляди різняться не лише за географією, але й за мовними, політичними, культурними, соціальними і історичними принципами. У цій статті ми намагатимемося широко подивитися на кавову спешелті культуру і розвиток в цьому регіоні.
Для довідки — зазначені країни сукупно роблять економічний внесок приблизно у розмірі 2,7% у глобальний світовий ВВП.
Кавове споживання у Східній Європі зростає приблизно по 6% на рік (у період з 2020 до 2024 роки), і прогнозується, що до кінця 2029 року кавове споживання зросте на 70% порівняно з обсягами 2020 року.
Зростання інтересу до кави загалом і до високоякісної кави зокрема збільшує кількість обсмажувачів, що орієнтуються на всі сегменти ринку, від нижнього мас-маркету до преміального, куди відноситься і спешелті. При одночасному підйомі обсмажувачів збільшується і кількість немережевих кав’ярень, які в низці країн традиційно тіснять міжнародні корпорації і мережеві заклади, а десь навпаки, програють тиску міжнародних конгломератів.
У Східній Європі Польща вже довгий час є найбільшим імпортером зеленої кави, що закуповує близько 130 тис. тонн на рік. Найбільшими постачальниками до Польщі є Уганда, Бразилія і В’єтнам (серед прямих постачальників), серед реекспортерів — Німеччина.
За Польщею слідує Болгарія, яка ввозить помітно менше — 30 тис. тонн на рік. Основними постачальниками до Болгарії є Бразилія і В’єтнам.
Чехія ввозить до країни 21 тис. тонн на рік, найчастіше з Німеччини як реекспортера. Німеччина в принципі є основним вторинним експортером зеленої кави по Європі (за нею слідує Італія).
Каву, оброблену в Німеччині, можна часто побачити і на полицях магазинів України.
Серед східноєвропейських країн, які найменше співпрацюють з реекспортерами, можна відзначити Словенію, яка 96% всього свого імпорту зеленої кави організувала безпосередньо, купуючи найбільше з Бразилії, Індії і Колумбії.
Загалом Східна Європа споживає 19% кави всього ЄС, приблизно 300 тис. тонн на рік. Найбільш швидко зростаючими індивідуальними ринками у Східній Європі є Чехія, Румунія і Словенія, що додають у найкращі роки від 15 до 18 відсотків збільшення річного споживання.
Втім, ці ринки є досить невеликими в абсолютному вираженні. А найбільший польський ринок зростає повільно, близько 1-2% на рік.
Щодо споживання на душу населення, то окремим країнам цього регіону ще є куди зростати. Загалом у ЄС на рік на душу населення споживання становить 5,2 кг кави. У Словенії — понад 6,1. У Сербії — 5,4, у Хорватії — 4,5, у Боснії і Герцеговині — 4,3, у Литві 3,3, у Польщі 3,0, у Словаччині 2,5, у Болгарії 2,3, у Чехії 2,0.
Для порівняння:
• У Фінляндії споживають 9,6 кг/рік
• У Норвегії: 7,2
• У Голландії: 6,7.
При цьому у світі повно країн із значно нижчим споживанням. Так, на Філіппінах споживають лише 1,2 кг кави на рік, у Грузії — 1,3 кг, у Новій Зеландії — 1,3, у Таїланді — 1,6, в Ізраїлі — 1,8.
Примітно, що в країнах з низьким рівнем споживання кави (це стосується не тільки Східної Європи) населення більш сильно реагує на зміну цін на каву, ніж у країнах з високим рівнем її споживання. Це загалом корелює із ВВП на душу населення. Іншими словами, у бідних країнах, і тих, що розвиваються, люди зменшують споживання кави, якщо ціни на неї зростають (або переходять на дешевші аналоги).
Продовження читайте у другій частині цієї статті.
в Про нас